Нещодавно учні нашої школи разом з учителями - Желізняком Василем Михайловичем - вчителем музики, Січкою Маріанною Василівною - вчителем історії, Тодоровою Іриною Павлівною - молодою вчителькою англійської мови – вирушили пройти партизанськими стежками.
Метою нашої екскурсії було - 1) пройти по пам"ятним місцям дислокації партизанського загону імені Тканка
2) прививати учням любов до рідної природи та її збереження
3)фізичний розвиток під час походу в горах
Завдання
1) початкове джерело, яке живить майже всі потічки, що протікають через територію нашого села
2)взяти найвищу точку Маковецького хребта на території нашої місцевості (третя за висотою після Маковиці)
3) елементи орієнтації на місцевості (компас, сонце та інші орієнтири - цю бесіду провів Желізняк В.М.)
4) обеліск.
Влітку 1944 року Закарпаття нагадувало порохову бочку. Одна іскра - і народний гнів вибухне збройною боротьбою 20 липня 1944 року з летища (аеродрому) біля села Оборів на Рівенщині вилетів загін Олександра Тканка. Група приземлилась на полонині Рівна. В липні-серпні група Тканка відбивала атаки ворога та поповнювалась за рахунок місцевого населення. Шостий загін під командуванням Касима Кайсенова базувався неподалік села Пацканьово За радянський період на місці розташування загону був зроблений обеліск. По сьогоднішній день криницю, що знаходиться на території розташування загону називають - партизанською
Вийшовши з села, група учнів школи разом з учителями взяли напрям на урочище Бистрий. Ми побували біля джерела, з якого бере початок Пацканівська річка та й усі води нашої місцевості Згодом ми зробили невеликий перевал. Учні поснідали. Василь Михайлович зварив нам усім дуже смачний чай із лісових трав. Після цього ми почали знову підійматись вгору до урочища Воєводино і зупинились біля дуже цікавого місця місця - це кордон між Ужгородщиною та Перечинщиною. Трохи вище за потічком починається Мукачівщина. Так ми побували на стику трьох районів. Пройшовши ще десь півтора кілометра лісовою стежкою ми вийшли на розбиту лісовозами дорогу й через деякий час ми опинились біля обеліску, що знаходиться в урочищі Хутір. Тут було найбільше радості!!!!! Трошки далі - біля партизанської криниці ми сіли відпочити і пообідати. Знову був смачний чай та свіжоспечена картопелька.
Трохи перепочивши - всі учні та вчителі з позитивними емоціями почали перші кроки додому.
| 
